Сором за своє тіло і сексуальність: звідки він береться і як його відпустити
Блог Каріни Сіліванович
дипломованого психолога та сертифікованого сексолога
дипломованого психолога та сертифікованого сексолога
Сором за своє тіло і сексуальність: звідки він береться і як його відпустити
Блог Каріни Сіліванович
дипломованого психолога та сертифікованого сексолога
дипломованого психолога та сертифікованого сексолога
«Мене з дитинства вчили, що про таке не говорять, і тепер я не можу сказати про це навіть йому». Так почала розмову жінка, яка прийшла до мене, і сказала вона це майже пошепки, ніби боялась, що за стіною хтось почує. Десять років у шлюбі, чоловіка вона любить, а в ліжку лежить зі стиснутими плечима, у темряві, з ковдрою до підборіддя. Попросити вона не вміє, і сказати, що їй приємно, тим більше. Інколи, чесно кажучи, їй важко навіть дозволити собі щось відчувати, хоча тіло, звісно, живе своїм життям і сигналів не припиняє.
Сором за своє тіло і сексуальність знайомий дуже багатьом жінкам, хоча про нього, мабуть, говорять найменше з усього, що стосується близькості. Мені щоразу болить, коли я чую такі історії, бо за ними стоять роки наодинці з цим відчуттям, а його цілком можна відпустити. Нижче я розповім, звідки він береться, як виглядає у звичайному житті і чому гасить бажання та оргазм. А ще про те, що з ним робити малими кроками і коли за ним стоїть щось, із чим краще не залишатись самій.
Звідки береться сором за тіло: слова з дитинства
Сором рідко з'являється у дорослому віці, його, мабуть, вкладають у нас ще в дитинстві, довго й так непомітно, що потім майже неможливо згадати, коли це почалось. «Закрийся, як ти сидиш?» «Дівчинка так не робить». «Не чіпай себе, це брудно». «Що люди скажуть». Були ще десятки таких фраз, які дорослі кидали мимохідь, навіть не думаючи, що вони залишаться в голові надовго. Іноді слів не було взагалі, лише один погляд мами чи бабусі, після якого хотілося провалитись крізь підлогу, і цей погляд пам'ятається потім десятиліттями, ніби його вирізали на камені.
Я зовсім не звинувачую матерів, і мені важливо сказати це одразу, ще до всього іншого. Вони самі так виросли, самі чули подібне у своєму дитинстві і передавали далі те, що знали, найчастіше зі страху за доньку, і, чесно кажучи, інакше в їхній ситуації було складно. Хотіли захистити, а разом із захистом, так би мовити, передався і сором: тіло, виявляється, щось незручне, його треба ховати, а про відчуття краще мовчати.
До виховання додається власний досвід, і він, знаєте, далеко не завжди драматичний. Перша близькість, після якої було ніяково чи боляче, а ніхто навіть не спитав, як ви, або грубий жарт однокласника, або коментар колишнього про фігуру, кинутий мимохідь. Сюди ж потрапляють фото в інтернеті, на які ви ніколи не були схожі, і кожна така дрібниця лягає в ту саму шухляду з написом «зі мною щось не так», яка з роками стає дедалі важчою.
Працює ця шухляда тихо, і саме тому її так довго не помічають. Ви можете бути розумною, успішною й упевненою на роботі, а в ліжку раптом знову стаєте десятирічною дівчинкою, яка чекає, що її відчитають, і самі не розумієте, звідки це взялося. Якось одна жінка сказала мені: «Я ж не соромлюся його, мені просто неприємно, що він мене бачить», і це і є сором, тільки названий іншими словами.
Як сором за тіло виглядає в дорослому житті
Найчастіше він ховається в дрібницях, які ви вже самі давно не помічаєте, бо звикли до них, як до меблів у кімнаті, і ось що за цим зазвичай стоїть:
- Світло вимкнене, ковдра натягнута, а одяг лишається на вас до останнього, тобто навіть тоді, коли все вже, здавалося б, безпечно.
- Ви роками не показуєте партнерові тіло при денному світлі, хоча живете разом давно і він його бачив.
- Ви не просите того, що вам подобається, і не кажете «мені приємно» чи «ні, так не треба», бо це здається якимось надто незручним.
- Ви вдаєте оргазм, бо пояснювати правду соромно, а ще, мабуть, страшно, що він образиться і буде сумним.
- Ви ніколи не торкаєтесь себе, навіть під душем, бо в голові давно сидить фраза «це неправильно», хоч ви й не пам'ятаєте, хто її туди поклав.
- Під час близькості ви стежите за собою ніби збоку: як виглядає живіт, чи не видно целюліт, чи не смішно звучить голос весь вечір.
Сором рідко кричить, він шепоче, і шепоче майже завжди одне й те саме: «сховайся». Удень цей шепіт чути, коли ви стоїте перед шафою й нічого не можете вдягти, і ввечері він стає гучнішим саме в ту мить, коли партнер простягає до вас руку. Я розповідаю про це так докладно, бо багатьом жінкам здається, що це «така в мене вдача», хоча вдача тут ні до чого.
Чому сором за тіло гасить бажання й оргазм
Тіло, яке постійно оцінюють, розслабитись не може, і без розслаблення бажання й оргазм майже не приходять, тут немає ніякої загадки. Американські дослідники ще у вісімдесяті роки описали механізм: коли людина під час близькості переживає, як вона виглядає і чи все в неї виходить, увага йде від відчуттів до самооцінки. Відчуття слабшають, тривога росте, і виходить, так би мовити, замкнене коло.
Сексологи називають це «роллю глядача», і образ дуже точний: ви ніби сидите на трибуні й дивитесь на власний секс, а чим уважніший глядач, тим менше в залі учасниці, тобто тієї, хто мав би відчувати. Саме так пояснюється чимало історій, коли жінка каже, що оргазм «не приходить». Тіло все вміє і просто чекає, коли про нього згадають.
Є й свіжіші дані, і вони мене не здивували. В одному опитуванні жінки у стосунках розповідали, наскільки вони задоволені сексом, і на цю задоволеність помітно впливали думки про вагу, про власну привабливість і про те, як тіло виглядає під час близькості. Тобто сором за тіло напряму пов'язаний із тим, чи приємно вам, а сила волі тут майже ні до чого.
Про те, як працює жіночий оргазм і чому він іноді не приходить, я докладно писала в статтях про жіночий оргазм та про аноргазмію. Якщо ви, власне, впізнаєте себе, почніть із них. А як вийти з пастки «ролі глядача» саме в парі, розписано в статті як отримати оргазм з партнером.
Сором за тіло б'є і по самому бажанню, бо коли секс у голові пов'язаний із незручністю й оцінкою, мозок ухвалює рішення не хотіти, бо так, скажімо, безпечніше, і далі все працює на автопілоті. Жінки нерідко приходять до мене зі скаргою на знижене лібідо, а потім виявляється, що воно просто ховається за соромом і чекає, коли стане безпечно. Про інші причини є окрема стаття про знижене лібідо у жінок.
Образ тіла: коли дзеркало стає ворогом
Дивитись на себе в дзеркало можна по-різному, і різниця величезна. Можна шукати недоліки: цей бік, ті стегна, оцю шкіру біля колін. А можна дивитись, як на знайому людину, якій не треба виносити вирок і ставити оцінку за вигляд. Перший спосіб ми тренуємо роками, другий спершу здається дивним, але теж, на щастя, піддається тренуванню.
Подивіться, що саме годує ваш сором, і це корисно зробити навіть якщо не дуже приємно. Соцмережі з відфотошопованими тілами, подруга, яка вічно на дієті й ненавидить власні стегна, коментар близьких «ти трохи набрала», кинутий за столом. Усе це лишає слід, і інколи достатньо скоротити час у стрічці й змінити коло розмов, щоб дзеркало перестало бути ворогом.
Тіло для сексу не мусить відповідати жодному стандарту, воно мусить відчувати, і це головне, що я хотіла б вам тут сказати, бо про стандарти й так кричить усе навколо. Я бачила багато жінок із «неідеальним» тілом і щедрим, яскравим інтимним життям, бо вони не стежать за собою збоку. І навпаки, жінок із тілом «як з обкладинки», які страждають, бо стежать щодня і щохвилини, і мені, чесно, їх дуже шкода.
Спробуйте один експеримент на тиждень, ну, звичайний, без жодних обіцянок. Щоразу, коли ловите себе на думці «який жах», зупиніться й спитайте: «Це мій голос чи чийсь чужий?» Дуже часто за ним стоїть мама, колишній чи реклама, тобто хтось, чиєї думки ви взагалі не замовляли, і погоджуватись із цим голосом зовсім не обов'язково. Достатньо помітити, що він чужий, і наступна думка вже якось тихіша, а за нею ще одна.
Тіло після пологів, набору ваги чи шрамів
Сором за тіло після пологів чи хвороби знайомий багатьом. Тіло змінюється: вагітність, пологи, годування, хвороби, вік, шрам після операції. Все це сліди прожитого життя, які заслуговують на повагу, хоча багатьом жінкам після цього страшенно складно показати своє тіло партнерові, бо їм здається, що воно «зіпсувалось». Мені, чесно, щоразу хочеться сказати їм, що воно просто виконало величезну роботу і тепер потребує, щоб на нього хоч подивились лагідно.
Якщо це про вас, почніть із розмови з собою, тобто з простого питання, що саме ваше тіло зробило. Воно виносило, народило, витримало безсонні ночі та діток на руках до світанку, і це, скажімо, не дрібниця. Потім скажіть партнерові, чого вам бракує, наприклад: «Мені потрібно, щоб ти не поспішав» або «Мені допоможе, якщо ти скажеш, що я тобі подобаюсь». Багато чоловіків, насправді, навіть не здогадуються, що це потрібно, і чекають підказки. Окремо про цей період я писала в статті секс після пологів.
Буває незручно навіть хотіти
Окрема історія стосується самого бажання, і вона найменш помітна, бо живе всередині й назовні майже не виходить. Деяким жінкам соромно хотіти, і в голові в них звучить щось на кшталт «Хороші дівчата про таке не думають», «Якщо я прошу, то я легка» чи «Я ж мама, мені не личить». З таким багажем жити без сексу, власне, легше, ніж зізнатись собі, що хочеться, бо зізнання тягне за собою цілий ланцюжок старих слів.
Сором за свою сексуальність нерідко ховається за фразою «мені просто не хочеться». Жінка каже це цілком щиро, а вже років двадцять тримає бажання під замком і сама не пам'ятає, де лежить ключ, бо колись його поклали в дальню шухляду. Поки замок зачинений, пристрасть до вас не прийде, скільки б порад ви не прочитали і скільки б свічок не запалили, і це, скажу чесно, найчастіше, що я чую від жінок.
Спробуйте змінити внутрішню фразу, ну, хоча б на пробу, на кілька днів. Замість «це виглядає смішно» скажіть собі: «Бажання буває у всіх живих людей, і в мене теж». Спочатку це звучить штучно трохи ніби вчиш чужу роль, але мозок поступово звикає. Речення стає своїм, і одного дня ви самі забудете, що його колись вчили. Про те, що відбувається, коли бажання в парі різне, я розповідаю в статті різне бажання в парі.
Як відпускати сором малими кроками
Сором не зникає за один вечір, і це нормально. Він відпускає поступово, коли ви багато разів переживаєте щось нове і безпечне, а мозок, так би мовити, переконується, що небезпеки немає. Нижче кроки, які я пропоную своїм клієнткам, і починати радила б із перших, а не з усіх одразу.
- Назвіть його: Коли відчуваєте ніяковість, скажіть собі: «Це сором», просто назвіть, без боротьби і без докорів. Сором слабшає вже від того, що його помітили, і це і є перший крок.
- Запишіть слова з дитинства: Що вам казали про тіло й про секс, хто це казав і скільки вам тоді було? Подивіться на ці фрази очима дорослої жінки і спитайте себе, чиї це слова ваші чи чужі.
- Дивіться в дзеркало дві хвилини на день: Без оцінок, лише опис: «Це плече. Це рука. Це я». Щойно з'являється осуд, повертайтесь до опису, і так щодня, хоч це, чесно кажучи, найдивніша вправа з усіх.
- Дякуйте тілу: Щодня за одну річ, яку воно для вас зробило: дотяглось до чашки, пройшло п'ять кілометрів, обійняло дитину, тобто за те, що ви зазвичай навіть не помічаєте.
Далі йдуть кроки, яким потрібно трохи більше довіри до себе, тому не поспішайте і не соромтесь, якщо на якийсь піде більше часу, ніж ви планували, бо так зазвичай і буває.
- Торкайтесь себе без мети: Крем на ноги, повільний масаж рук, душ без поспіху, тобто просто дотик заради дотику, і тіло, власне, звикає, що він може бути приємним і зовсім не загрозливим.
- Змініть світло: Якщо темрява рятує вас від сорому, різко вмикати яскраве не треба, почніть зі свічки, нічника чи приглушеного торшера, тобто з того, що вам, скажімо, терпимо.
- Скажіть партнерові одну фразу: Наприклад: «Мені трохи соромно, але я хочу, щоб ти це про мене знав», і це вже дуже багато для першого разу.
Якщо вам цікава повільна робота з власним тілом і бажанням, мій курс «Ключі від задоволення» побудований саме так крок за кроком, без тиску й оцінок і у вашому темпі.
Розмова з партнером про те, що ви ховали
Сказати вголос те, що ви ховали роками, непросто, і я це чудово розумію, адже ви вперше доручаєте комусь свою найтендітнішу частину. Але багато чоловіків щиро хочуть допомогти, просто не знають, що з вами відбувається, бо бачать закритість і читають її як «не хоче» або «не довіряє». Від цього напруга росте з обох боків, а розмова відкладається на потім.
Кілька фраз, з яких можна почати звісно, своїми словами, бо чужі слова звучать фальшиво:
- «Я хочу тобі щось розповісти. Мені важко це казати, бо в мене з дитинства є певні установки про тіло, і я над ними працюю».
- «Коли ти дивишся на мене при світлі, мені стає ніяково, і це мої страхи, тобто ти тут ні до чого, я просто хочу, щоб ти знав».
- «Мені допоможе, якщо ти скажеш одну річ, яка тобі в мені подобається, тільки щиро, а не для годиться».
Домовтесь, що темп визначаєте ви. Якщо щось стає надто, ви кажете «стоп», а партнер зупиняється без образи й розпитувань, і це найважливіше в усій розмові, майже. Тоді близькість перестає бути іспитом, на якому на вас дивляться з оцінкою, і стає місцем, де можна видихнути.
Деякі чоловіки бояться, що мовчання жінки означає відмову, і самі стають тихими та обережними, ніби ходять по тонкій кризі. Розкажіть, що за вашою тишею стоїть страх, а байдужості там немає, і вони видихнуть. Для нього це величезна різниця, і вона відчутно знижує напругу вдома швидше, ніж будь-яка порада.
Якщо ви її партнер: що можна зробити
Вам теж є що робити, коли вона соромиться свого тіла, і ваша роль більша, ніж вам здається. Говоріть про те, що вам подобається в ній, конкретно й щиро, без тиску і без очікування, що вона одразу повірить. Не коментуйте вагу чи вигляд навіть жартома, бо жарт, який вам здається дрібницею, вона може пам'ятати роками.
Не вимагайте світла чи роздягання, поки вона сама не готова, і питайте, як їй зручніше, і потім слухайте відповідь, навіть якщо вона вас, м'яко кажучи, здивує. Тримайте темп, бо сором відпускає там, де його не підганяють, і це, схоже, єдине правило, яке працює майже завжди.
Коли за соромом стоїть пережите
Інколи сором за тіло має глибше коріння, ніж слова мами чи невдалий жарт, і тоді його вже не вирішиш одним лише дзеркалом. Це може бути досвід насильства, примусу, приниження, грубого першого разу чи небажаних дотиків у дитинстві, і тіло ховається від того, що з ним колись зробили. Це, схоже, найтепліше, що воно вміє для вас зробити, тобто захищає, як може.
У таких випадках самостійні вправи можуть спрацювати, а можуть підняти надто сильні почуття, і ви опинитесь у них сама, без будь-якої опори. Якщо у відповідь на дотик ви відчуваєте паніку, заніміння, флешбеки чи сильний страх, не проходьте цей шлях без підтримки. Тут потрібна повільна, безпечна робота з психологом чи сексологом, який працює з травмою, і ваша безпека йде першою.
Розповідати все одразу ви не зобов'язані, і це важливо знати до першої зустрічі. На консультації ви самі вирішуєте, що і коли казати, і ніхто не буде цього з вас витягувати.
Коли йти до сексолога чи психолога
Я радила б звернутись по допомогу, якщо сором заважає бути близькою навіть із людиною, якій ви довіряєте, або якщо ви роками вдаєте оргазм чи уникаєте близькості. Так само, якщо вправи не допомагають і стає гірше, чи якщо в пам'яті є події, про які важко навіть подумати. Усе це цілком добрі причини, і соромитись їх не треба.
На консультації сексолога ми шукаємо, звідки взявся сором, і повільно вчимося жити без нього, причому без поспіху і без жодних домашніх завдань, на які ви ще не готові. Можна прийти самій, а можна разом із партнером, бо я веду і спільні консультації для пар, ну і, обидва варіанти цілком звичайні. Працюю онлайн, українською й російською, анонімно.
На які дослідження я спираюсь
- Pujols Y., Meston C.M., Seal B.N. The association between sexual satisfaction and body image in women. Journal of Sexual Medicine, 2010, 7 (2 Pt 2), 905-916.
- Barlow D.H. Causes of sexual dysfunction: the role of anxiety and cognitive interference. Journal of Consulting and Clinical Psychology, 1986, 54 (2), 140-148.
- Basson R. The female sexual response: a different model. Journal of Sex & Marital Therapy, 2000, 26 (1), 51-65.
- Masters W.H., Johnson V.E. Human Sexual Inadequacy. Little, Brown, 1970.
Про автора
Каріна Сіліванович
Дипломований психолог, сертифікований сексолог
Працює онлайн із клієнтами з різних країн. Допомагає з тривогою, самооцінкою, стосунками в парі та сексуальними труднощами: коли зникло бажання, немає оргазму, з’явився страх сексу чи сором за власне тіло.
6 роківбезперервної практики
3000+клієнтів
20 000 $+вкладено в навчання за 10 років
Як працює і з чим
КПТ (когнітивно-поведінкова терапія)Розбираємо, які думки й переконання запускають тривогу, сором чи уникання, і крок за кроком змінюємо реакції на практиці, з вправами між сесіями.
ЕФТ (емоційно-фокусована терапія)Працює з емоціями й прив’язаністю, особливо в парі: що насправді стоїть за сварками, відстороненістю чи відсутністю близькості.
Техніки з психоаналізуДопомагають побачити глибші причини, які тягнуться з дитинства і попередніх стосунків.
КоучингПеретворює розуміння на конкретні цілі, план і наступні кроки.
Сесія триває 50–60 або 80–90 хвилин у Zoom, Google Meet, Telegram чи WhatsApp. Спершу знайомство і запит, потім розбір ситуації, план і техніки з вправами. Якщо потрібен лікар чи психіатр, Каріна скаже про це прямо.
Освіта і сертифікати
- Диплом бакалавра психології, ПНПУ імені К. Д. Ушинського
- «Understanding Depression», Harvard Health Publishing
- «Професійний коуч», International Integral Coaching School
- Лікування великої депресії, Медичний університет Південної Кароліни
- «Mindful Sex», Modern Sex Therapy Institutes
- Комплексна сексуальна освіта, IPPF
- «Психологічні дослідження, слухняність і етика», OpenLearn
- «Осмислення проблем психічного здоров’я», OpenLearn
- «Дослідження депресії», OpenLearn
- Національна програма сертифікації з харчування, NNCP
ЧАСТІ
ЗАПИТАННЯ
Найчастіше з виховання й досвіду: фрази дорослих у дитинстві, мовчання про тіло, перші невдалі близькості, коментарі про фігуру і порівняння з відфотошопованими образами. Сором складається роками і живе потім як внутрішній критик, тобто голос, який коментує все, що ви робите.
Це дуже поширено, і багато жінок хоч раз у житті соромились свого тіла в ліжку. Тривожним це стає тоді, коли сором заважає отримувати задоволення, просити про потрібне чи бути близькою з людиною, якій ви довіряєте, тобто коли він керує вами.
Коли ви стежите за тим, як виглядаєте, увага йде від відчуттів до самооцінки, і збудження слабшає. У дослідженнях думки про тіло під час близькості пов'язані з нижчою задоволеністю сексом, тобто чим більше оцінки, тим менше задоволення.
Робіть малі кроки: приглушене світло замість темряви, одна щира фраза партнерові, дзеркало без оцінок і дотики до себе без мети. Сором відпускає поступово коли новий досвід щоразу виявляється безпечним, і поспіх тут лише шкодить.
Часто сором і страх образити партнера змушують «грати роль», і це найзнайоміша історія з тих, які я чую постійно, а ще й найчастіше замовчувана. Допомагає поступова розмова, у якій ви говорите про свої відчуття і про його провини не згадуєте, плюс консультація сексолога, якщо самій важко почати.
Так, нерідко, і це знайомо багатьом жінкам. Коли секс у голові пов'язаний з оцінкою й ніяковістю, мозок знижує бажання, щоб захиститись, тому лібідо часто повертається, щойно сором слабшає і стає безпечніше. Причини низького бажання бувають різні, і їх варто розбирати разом.
Виберіть спокійний момент не в ліжку, і скажіть про свої відчуття без звинувачень: «Мені ніяково, і це пов'язано з моїм минулим». Попросіть конкретну підтримку і домовтесь про слово «стоп», яке зупиняє все без пояснень.
Часто можна значно його зменшити: дзеркало без оцінок, подяка тілу, дотики без мети, робота зі словами з дитинства. Якщо ж за соромом стоїть пережите насильство чи приниження, краще працювати зі спеціалістом, і це зовсім нормально.
Інколи так, і це треба знати. Тіло, з яким колись вчинили щось неприємне, може ховатись від близькості, і це природний захист. Якщо вам знайомі паніка, заніміння чи флешбеки, не проходьте цей шлях без підтримки, зверніться до психолога чи сексолога, які працюють з травмою.
Так, сексолог працює саме з такими темами й, звісно, не оцінює, бо це його щоденна робота. Ви самі вирішуєте, що і коли розповідати, а перші розмови зазвичай про загальне, і глибше ми йдемо тоді, коли вам стає безпечно.
Так, я веду і індивідуальні, і спільні консультації для пар як зручніше вам обом. Працюю онлайн, українською й російською, анонімно, а спільна зустріч допомагає тоді, коли обоє хочуть розібратись і готові говорити.
Фізична особа-підприємець
Сіліванович Каріна Юріївна
Р/р: UA513220010000026008340051608
Сіліванович Каріна Юріївна
Р/р: UA513220010000026008340051608