Тест на дитячу травму: опитувальник ACE про важкий досвід дитинства

01Що питає тест на дитячу травму

Історія цього опитувальника почалася, як не дивно, в Америці з програми схуднення. Лікар, який її вів, помітив, що багато пацієнтів, які кидали програму саме тоді, коли вага йшла вниз, у дитинстві пережили сексуальне насильство, і зайва вага для них була чимось на кшталт захисту. Тоді понад 9 тисяч дорослих заповнили анкету про своє дитинство, і зʼясувалося, що важкий досвід трапляється набагато частіше, ніж усі думали.

Перші пʼять питань про те, що робили з вами: насильство і занедбаність, тобто коли дитину не годують, не доглядають і не захищають. Решта про те, що діялося навколо, бо дитина, яка щовечора слухає сварки за стіною чи ховає пляшки замість батька, теж живе в постійній напрузі, навіть якщо її саму ніхто не чіпав.

Чого в тесті немає, скажу одразу. Тут не питають про цькування в школі, смерть мами чи тата, важку хворобу, бідність чи війну, хоча все це теж може залишити глибокий слід. Тому, якщо ваша історія інша, низький бал ще не означає, що вам у дитинстві було легко.

02«У мене було нормальне дитинство»

Цю фразу я чую на консультаціях дуже часто, і нерідко одразу після неї людина розповідає, як ховалася в шафі, коли батьки сварилися, або як мама тижнями не розмовляла з нею через четвірку в щоденнику. «Ну, тоді всіх так виховували», додають вони, і в цьому є своя правда, бо ремінь і крик колись справді вважали нормою.

Дитині, мабуть, легше вважати поганою себе, ніж визнати, що батьки, від яких вона повністю залежить, роблять їй боляче. Звідси дорослі думки «я була важкою дитиною» чи «мене били, але ж за діло», які з роками звучать уже як факт, хоча колись були просто способом якось вижити в тій родині.

Визнати свою дитячу травму взагалі-то ще не означає звинуватити батьків чи перестати їх любити. Можна розуміти, що мама сама виросла в насильстві й робила як уміла, і водночас бачити, що вам, маленькій людині, від цього було страшно і самотньо.

03Що означає результат тесту на дитячу травму

Кожне «так» у тесті на дитячу травму дає один бал, тож результат буде від 0 до 10. У дослідженнях головною стала межа 4 бали: у людей з таким досвідом значно частіше бувають депресія, тривога, залежності, спроби самогубства і навіть хвороби серця чи легень.

Окремо про питання про сексуальне насильство. Якщо ви відповіли на нього «так», після результату зʼявиться ще один абзац з телефонами, за якими можна безкоштовно отримати допомогу, і читати його чи ні, вирішуєте ви.

04Як дитячі травми проявляються у дорослих

Дитина, яка росла в небезпеці, вчиться постійно читати обличчя дорослих: який сьогодні в тата настрій, чи можна зараз попросити грошей на екскурсію, чи краще тихо посидіти в кімнаті. У дорослому житті ця навичка нікуди не дівається, і людина годинами розбирає, чому колега відповіла сухим «ок» і що вона зробила не так.

Найчастіше дитячу травму видно, до речі, в стосунках. Хтось, скажімо, терпить приниження, бо воно знайоме і схоже на любов, хтось тікає, щойно стає близько, а хтось повністю розчиняється в партнері й живе його настроями. Якщо впізнаєте себе, пройдіть ще тест на співзалежність і тест на абʼюз.

Ще дитяча травма живе в тілі: люди з важким дитинством частіше курять, переїдають, пʼють і гірше сплять. В огляді 37 досліджень у тих, хто мав чотири і більше таких подій, проблеми з алкоголем і наркотиками, депресія та спроби самогубства траплялися в рази частіше, ніж у людей без такого досвіду.

Якщо після дитинства лишилися флешбеки, кошмари, сильна реакція на крик чи запах перегару, пройдіть тест на ПТСР. А коли дитяча травма тривала роками, частіше говорять про комплексний ПТСР, і для нього є окремий тест на КПТСР.

05Що робити, якщо бал високий

Ну і спершу не поспішайте з висновками про себе. Бал тесту на дитячу травму показує, скільки важкого було тоді, і нічого не каже про те, яка ви людина зараз і що чекає на вас далі.

В одному американському дослідженні питали і про хороше в дитинстві: чи відчували люди підтримку родини, чи був дорослий поза домом, який про них дбав. Ті, у кого такого досвіду було найбільше, мали депресію на 72% рідше за тих, у кого його майже не було. Мені ця цифра подобається тим, що хороше теж рахується, і в дорослому житті безпечні стосунки, друзі й робота з психологом поступово змінюють те, як ви реагуєте на світ.

У терапії, власне, ніхто не змушує вас переказувати все в подробицях з першої зустрічі. Спершу ми вчимося помічати, коли вас накриває, як заспокоїти тіло і що допомагає відчути себе в безпеці, а вже потім, коли є опора, повертаємося до старих спогадів.

І ще одне, до речі. Якщо батьки досі поруч і продовжують ображати чи контролювати, спершу подбайте про відстань, бо розбиратися з минулим набагато важче, коли воно щонеділі дзвонить і питає, чому ви знову не приїхали.

06Чи передасться травма вашим дітям

Це питання мені часто ставлять мами, які щойно пройшли такий тест: «Я ж тепер зіпсую свою дитину?» Ні, не обовʼязково, бо дитяча травма передається через поведінку, а поведінку можна помітити і поступово змінити.

Якщо ви помічаєте, що зараз кричите голосом власної мами, ви, знаєте, вже не повторюєте сценарій наосліп. Іноді досить зупинитися, вийти на хвилину на балкон і потім сказати дитині: «Я накричала, мені шкода, ти ні в чому не винна». Для дитини таке примирення після сварки важить дуже багато.

А якщо зриви повторюються щодня і зупинитися не виходить, значить, вам самим зараз потрібна підтримка, і просити її для мами чи тата так само нормально, як для дитини.

07Про методику

ACE, тобто Adverse Childhood Experiences, по-нашому «несприятливий досвід дитинства», створили лікар Вінсент Фелітті та епідеміолог Роберт Анда для спільного дослідження американського Центру з контролю захворювань і медичної компанії Kaiser Permanente. Перші результати вийшли в 1998 році, і відтоді опитувальник використали в сотнях досліджень у різних країнах.

Тут мій власний переклад десяти класичних питань, одне з них я зробила трохи ширшим, щоб воно стосувалося будь-кого з дорослих удома, зокрема мами чи мачухи. Автори самі попереджають, що бал ACE добре працює в дослідженнях великих груп, а для однієї людини це грубий орієнтир, бо він не враховує, як часто щось траплялося, скільки вам було років і хто був поруч.

Можливо, ви шукали тест на 5 травм за Ліз Бурбо, де йдеться про травми відкинутості, покинутості, приниження, зради й несправедливості. Ця ідея з популярної книжки, досліджень, які б її перевіряли, я не знайшла, тому для самоперевірки обрала опитувальник ACE.