Уникаючий тип прихильності: як проявляється, звідки береться і як жити в парі

Блог Каріни Сіліванович
дипломованого психолога та сертифікованого сексолога

Уникаючий тип прихильності: як проявляється, звідки береться і як жити в парі

Блог Каріни Сіліванович
дипломованого психолога та сертифікованого сексолога
«Усе було чудово, а потім він ніби зачинив двері, і я досі не розумію, що я зробила не так». Саме з такої фрази жінки найчастіше починають розмову зі мною, коли їхній партнер, схожий на уникаючий тип, після кількох місяців тепла раптом стає прохолодним, зайнятим і трохи далеким. Буває й навпаки: чоловік розповідає, що дружина перетворюється на колючку, щойно він намагається бути ніжним, і він уже не знає, з якого боку до неї підступитись. За обома історіями часто стоїть одне й те саме, а саме те, як людина ще в дитинстві навчилась поводитись із близькістю, і це закріпилось у ній як звичка.
У психології це називають типом прихильності, і найчастіше за таким «зачиненим» партнером стоїть саме уникаючий тип прихильності, тому нижче я розповім про нього найдокладніше. Ми разом подивимось, які взагалі бувають типи, як уникаючий проявляється в стосунках і в сексі, звідки він береться, чим відрізняється від тривожного, чи можна його змінити і що робити, якщо це про вас або про вашого партнера.

Що таке прихильність і звідки взялись типи

Прихильністю психологи називають те, як ми шукаємо близькість і захист у тих, кого любимо, і як поводимось, коли цієї близькості стає занадто багато або занадто мало. Британський психіатр Джон Боулбі показав, що в маленької дитини є глибока потреба триматись поруч із дорослим, який дає їй безпеку. А американська дослідниця Мері Ейнсворт, спостерігаючи за малюками, описала кілька способів, якими діти реагують, коли мама ненадовго виходить із кімнати й повертається.
У 1987 році психологи Синді Хазан і Філіп Шейвер припустили, що романтичне кохання дорослих працює за схожою схемою, і з того часу цю ідею вивчають у сотнях досліджень. Сучасні дослідники описують усе двома осями: наскільки ви тривожитесь, що вас покинуть, і наскільки ви уникаєте близькості. З перетину цих осей і виникають ті самі типи, про які так багато пишуть, і слова «тип прихильності» просто показують, як людина зазвичай поводиться в близьких стосунках, особливо коли їй страшно чи боляче.

Чотири типи прихильності

Зазвичай говорять про чотири варіанти типів, один з яких називають надійним, а три інші ненадійними, і в реальному житті ми рідко відповідаємо рівно одному. Радше в кожного є «домашній» стиль, який вмикається при стресі, а в спокійні періоди людина може поводитись зовсім інакше, тому не поспішайте наклеювати на себе чи на партнера ярлик на все життя.

Надійний тип

Така людина без драми довіряє і дозволяє довіряти собі, їй зручно і поруч, і окремо, вона може попросити про підтримку, спокійно переживає сварки й не бачить у кожній паузі загрози. Вона теж помиляється, ображається і сумнівається, але досить швидко повертається до розмови й готова вислухати іншого.

Тривожний тип

Тривожний тип прихильності проявляється як сильна потреба в близькості та в підтвердженні, що вас люблять, і постійний страх, що вас залишать. Така людина часто перевіряє повідомлення, шукає підтексти в паузах, ревнує й дуже болісно переживає холодність партнера. Деколи її називають «липучою», хоча за цим словом стоїть глибокий страх самотності, і з ним, як правило, добре працюють у терапії.

Уникаючий тип

Уникаючий тип прихильності означає, що людина цінує незалежність і відчуває неспокій, коли стає занадто близько. Вона не любить говорити про почуття, рідко просить про допомогу й за першої напруги йде у справи, спорт чи телефон. Часто вона щиро кохає, проте глибоко переконана, що розраховувати можна лише на себе, і саме тому будь-яка спроба наблизитись до неї може викликати відсторонення.

Тривожно-уникаючий тип

Його ще називають страхітливим або дезорганізованим, і людина з таким типом водночас прагне близькості та боїться її, тому поводиться непослідовно: наближається, лякається, відштовхує, потім сумує й повертається знову. Така картина частіше трапляється в тих, хто в ранньому віці пережив насильство, нестабільність чи втрати, і їй особливо корисна допомога психолога.

Яка історія схожа на вашу

Оберіть, що ближче, і побачите, який тип за цим може стояти

Це орієнтир, а не діагноз

Як зрозуміти, який тип у вас

Найпростіше почати з двох запитань. Перше: що ви робите, коли партнер мовчить цілий вечір чи не відповідає на повідомлення? Якщо вам стає страшно, ви перечитуєте переписку й шукаєте, чим він невдоволений, то ближче тривожний тип. Якщо ж ви відчуваєте полегшення й хочете ще більше простору, то це радше уникаючий. Друге запитання: що ви робите, коли партнер просить більше близькості? Тривожна людина зрадіє, а уникаюча відчує, що її загнали в кут, і їй захочеться знайти привід піти.
Дивіться на те, як ви поводились у кількох стосунках поспіль і як реагуєте в стресі, а один окремий епізод про тип мало що каже, бо в спокої майже кожен виглядає надійним. Онлайн-тести можуть підказати напрямок, але точнішу картину дає розмова, де можна розібрати ваші конкретні історії, і тоді стає видно, яка саме стратегія вмикається в кожній із них.

Як проявляється уникаючий тип у стосунках

Зовні це може виглядати як спокій і самодостатність, а всередині там часто натягнута струна, яка ось-ось порветься. Ось що я чую найчастіше від жінок і чоловіків, які живуть із таким партнером або впізнають це в собі:
  • Після періоду зближення людина раптом відсувається: більше працює, зникає у справах, відповідає односкладово й дивиться в телефон, коли ви хочете поговорити.
  • Їй складно говорити про свої почуття і ще складніше слухати про ваші, особливо якщо розмова нагадує претензію чи звучить зі сльозами.
  • Вона не любить, коли від неї «чогось хочуть», і прохання про близькість відчувається як тиск чи втрата свободи.
  • Важливі рішення вона приймає сама й потім ставить вас перед фактом, бо радитись здається їй слабкістю.
  • У сварках вона замовкає, виходить із кімнати чи вимикає телефон, а тому сварка ніколи не закінчується і висить у повітрі кілька днів.
  • Перші місяці знайомства вона може бути чудовою, а коли стосунки стають серйознішими, починає шукати недоліки в партнері й сумніватись, чи це «та сама людина».
Якщо ви впізнаєте щось із цього в собі, спершу видихніть: ви цілком можете бути турботливою й добрішою людиною, ніж вам здається. Просто колись ваше тіло навчилось діяти так, щоб було безпечно, і тепер воно автоматично відходить, щойно стає надто близько, ще до того, як ви встигли про це подумати.

Уникаючий тип і секс

У ліжку це проявляється по-різному. Одні люди з уникаючим типом легко мають секс, але не люблять довгих обіймів, розмов після нього і спільного сну, бо саме ця ніжність здається їм небезпечною. Інші, навпаки, втрачають бажання, коли стосунки стають глибшими: поки партнер був «чужим», усе було просто й легко, а коли став «своїм», з'явилась напруга, і тіло ніби вимкнулось. Сексуальна близькість для таких людей дорівнює емоційній, а емоційної вони бояться.
У метааналізі, який об'єднав десятки досліджень про прихильність, показано, що й тривога, і уникання пов'язані з гіршою якістю стосунків загалом. Партнер же, який чує «не зараз» і бачить дистанцію, часто робить висновок про себе: «я негарна», «я йому нецікава». Через це пари з різними стилями легко потрапляють у ситуацію, описану в статті про різне бажання в парі.
Тут допомагає одна важлива думка: холодність у ліжку, пов'язана з прихильністю, зазвичай до вас особисто не стосується, бо людина захищається від надто сильного відчуття, і чим більше ви тиснете, тим далі вона відходить. Так буває й з вами, коли вас лякає близькість: в інтимний момент ви думаєте про справи чи про те, як виглядаєте. Це дуже схоже на те, що я описую в статті про тривогу й секс.

Тривожний тип прихильності: як він виглядає в парі

Коли тривожний тип прихильності зустрічається з близькістю, він ніби вмикає радар: кожна пауза, змінений тон чи затримка з відповіддю здаються сигналом, що щось пішло не так. Така жінка (або такий чоловік) може годинами обдумувати одне речення партнера, питати «ти на мене сердишся?» і потім ще довго не могти заспокоїтись, навіть якщо почула «ні». Їй потрібні слова підтримки, обійми, підтвердження, і саме їх вона шукає в сексі: інтимність для неї часто стає способом переконатись, що її кохають.
У ліжку це інколи виглядає як згода на секс, якого не хочеться, бо страшно відмовити й втратити партнера, або як складність розслабитись, бо голова зайнята питанням «чи я йому подобаюсь». У такі моменти допомагає простий крок: сказати партнерові, що вам іноді потрібне підтвердження, і попросити про коротке слово чи дотик. А ще корисно мати власні джерела опори (подруги, заняття, які вас тішать), щоб відповідь однієї людини не вирішувала ваш настрій на весь тиждень.

Страх близькості і страх стосунків

Інколи за запитами про страх близькості стоїть болісний досвід (зрада, розрив, насильство, втрата), а сам тип прихильності відходить на другий план. Людина хоче бути з кимось, а коли стає по-справжньому тепло, їй стає тісно, і вона шукає привід піти, щоб не відчути біль знову. Така поведінка схожа на уникаючий тип, проте її причина лежить у конкретних подіях, і тут особливо допомагає неспішна робота з психологом, де можна безпечно знову вчитись довіряти.
Якщо ви помічаєте, що відчуваєте паніку чи порожнечу, коли хтось вас по-справжньому обіймає, або що вас приваблюють тільки недоступні люди, не лайте себе за це. Такі реакції мають пояснення, і з ними справді можна працювати, але спершу варто побачити, звідки вони з'явились.

Звідки це береться

Коріння зазвичай лежить у дитинстві. Якщо дорослі поруч були емоційно стриманими, відмахувались від сліз, хвалили лише за досягнення чи кидали «не будь слабким», дитина робить висновок, що почуття небезпечні, а розраховувати можна тільки на себе. Вона вчиться не показувати потреби, бо їх однаково ніхто не помічає, і це вміння згодом виростає в дорослу незалежність, яка виглядає дуже зручно, поки не доходить до близьких стосунків. Таке трапляється навіть у люблячих родинах, де батьки самі так жили й не вміли інакше.
Звинувачувати маму чи тата тут не потрібно, бо найчастіше вони робили все, що могли з тим, що мали. Додаватись можуть темперамент, досвід перших стосунків, травми і навіть культура, в якій ви виросли. До уникання підштовхують і дорослі стреси: сильне виснаження, війна, розлучення, втрата, коли людина «вимикає» почуття, щоб витримати, а потім уже не вміє їх повернути.

Коли зустрічаються тривожний і уникаючий

Це дуже поширена пара, де один шукає близькості, а другий відходить. Тривожний партнер наближається, тисне, питає «що сталося», уникаючий відчуває тиск і відсувається ще далі, а тривожний лякається ще сильніше і питає ще більше. Обоє страждають, і кожен щиро вважає винним іншого: один бачить «холодного й байдужого», другий «задушливого й вимогливого», хоча насправді кожен просто захищається своїм способом.

Танець, який повторюється

Так це зазвичай виглядає з двох боків

Тривожний партнер

Чого хоче і що робить

хоче більше близькостіпише і дзвонить частішепитає, чи все гараздсердиться, коли мовчать

Уникаючий партнер

Чого хоче і що робить

хоче більше просторувідповідає короткойде в роботу чи телефонзамовкає, коли тисне

Чим сильніше один наближається, тим далі відходить другий

У такій парі корисно зупинитись і побачити малюнок цього танця зі сторони. Насправді тут допомагає зовсім невелика зміна: тривожному партнерові корисно вчитись заспокоювати себе самому й вміти почекати відповіді, а уникаючому корисно вчитись казати «мені потрібен час, я повернусь» замість мовчки зникати. Така проста домовленість нерідко знижує напругу вдвічі. Якщо ж у парі давно немає близькості, зазирніть у статтю про шлюб без сексу.

Чи можна змінити тип прихильності

Так, хоч і не за тиждень. Психологи говорять про «здобуту надійність»: людина, яка виросла з ненадійним стилем, поступово стає надійнішою завдяки стосункам із безпечним партнером, довгій роботі з психологом, усвідомленню власних реакцій і новому досвіду, коли її не відштовхнули, хоча вона наважилась відкритись. Звичка відходити зазвичай не зникає повністю, проте перестає керувати вашим життям і вашими рішеннями.
Починати можна з маленьких кроків. Помічайте той момент, коли вам хочеться відійти, і, навіть якщо спершу це здається дивним, називайте його вголос: «Я зараз відчуваю напругу і хочу сховатись у телефон». Це вже перший крок до вибору, бо ви перестаєте діяти на автоматі. Далі можна додавати маленькі дози близькості: дві хвилини обіймів, розповідь про день, прохання про допомогу в дрібниці, яку ви раніше зробили б самі.

Що робити, якщо це ви

  • Скажіть партнерові, як це у вас працює: «Мені інколи потрібен час наодинці, і це ніяк не пов'язано з тобою». Для багатьох людей така фраза стає справжнім порятунком.
  • Домовляйтесь про паузи з поверненням: «мені потрібна година, я прийду, і ми поговоримо».
  • Вчіться називати хоча б одне почуття на день, навіть якщо спершу це лише «втомилась» чи «роздратований».
  • Коли ви ображаєте близьку людину мовчанням, спробуйте сказати «мені незручно, я не знаю, що відповісти», це вже набагато чесніше.
  • Якщо у вас повторюються однакові стосунки, де ви йдете, щойно стає серйозно, варто поговорити з психологом.

Фрази, з яких можна почати

Своїми словами, як вам зручно

Про простір«Мені інколи потрібен час наодинці»і додайте, що це про відпочинок, а не про вас
Про близькість«Мені важливо знати, що ти поруч»пряма потреба замість перевірок
Про страх«Мені стає тривожно, коли ти мовчиш»про свої відчуття, без звинувачень
Про повернення«Я повернусь увечері, і ми поговоримо»конкретний час знімає тривогу

Що робити, якщо це ваш партнер

  • Наближайтесь до партнера маленькими кроками й без вимог, бо чим сильніший тиск, тим швидше людина відсувається, і тим більше вам обом потім доводиться вибачатись.
  • Говоріть про свої потреби спокійно й від себе: «мені важливо, щоб ми щовечора говорили хоча б десять хвилин».
  • Ви можете підтримувати, але змінити людину своєю любов'ю неможливо: вона змінюється сама й тоді, коли їй цього справді хочеться.
  • Дистанція ще не означає, що вас не люблять, але й терпіти зневагу та мовчання тижнями теж не варто, це ваша межа.
  • Піклуйтесь про себе: друзі, інтереси, власні опори, щоб ви не жили лише очікуванням його уваги.

Коли варто звернутись до психолога

Якщо ви помічаєте, що з різними партнерами повторюється та сама історія, якщо близькість лякає настільки, що ви уникаєте стосунків чи сексу, якщо в парі накопичилась образа й ви обоє ходите по колу, час поговорити з фахівцем. Діагнози тут не потрібні, достатньо бажання зрозуміти, як саме у вас працює близькість.
Я веду консультації психолога-сексолога онлайн українською й російською, і ми розбираємо, де в тілі вмикається страх, як це впливає на ваші стосунки й секс і що вам реально допоможе. Приймаю і окремих людей, і пари. Якщо за цим стоїть щось, що потребує лікаря чи психіатра, я скажу про це прямо. Про ревнощі в парі, які часто йдуть за тривожним типом, читайте окрему статтю.

На які дослідження я спираюсь

  • Bowlby J. Attachment and Loss. Vol. 1: Attachment. New York: Basic Books, 1969.
  • Ainsworth M.D.S., Blehar M.C., Waters E., Wall S. Patterns of Attachment: A Psychological Study of the Strange Situation. Hillsdale, NJ: Erlbaum, 1978.
  • Hazan C., Shaver P. Romantic love conceptualized as an attachment process. Journal of Personality and Social Psychology, 1987, 52 (3), 511-524.
  • Bartholomew K., Horowitz L.M. Attachment styles among young adults: a test of a four-category model. Journal of Personality and Social Psychology, 1991, 61 (2), 226-244.
  • Li T., Chan D.K.-S. How anxious and avoidant attachment affect romantic relationship quality differently: a meta-analytic review. European Journal of Social Psychology, 2012, 42 (4), 406-419.
Психолог Каріна Сіліванович
Про автора
Каріна Сіліванович
Дипломований психолог, сертифікований сексолог

Працює онлайн із клієнтами з різних країн. Допомагає з тривогою, самооцінкою, стосунками в парі та сексуальними труднощами: коли зникло бажання, немає оргазму, з’явився страх сексу чи сором за власне тіло.

6 роківбезперервної практики
3000+клієнтів
20 000 $+вкладено в навчання за 10 років
Як працює і з чим

КПТ (когнітивно-поведінкова терапія)Розбираємо, які думки й переконання запускають тривогу, сором чи уникання, і крок за кроком змінюємо реакції на практиці, з вправами між сесіями.

ЕФТ (емоційно-фокусована терапія)Працює з емоціями й прив’язаністю, особливо в парі: що насправді стоїть за сварками, відстороненістю чи відсутністю близькості.

Техніки з психоаналізуДопомагають побачити глибші причини, які тягнуться з дитинства і попередніх стосунків.

КоучингПеретворює розуміння на конкретні цілі, план і наступні кроки.

Сесія триває 50–60 або 80–90 хвилин у Zoom, Google Meet, Telegram чи WhatsApp. Спершу знайомство і запит, потім розбір ситуації, план і техніки з вправами. Якщо потрібен лікар чи психіатр, Каріна скаже про це прямо.
Освіта і сертифікати
  • Диплом бакалавра психології, ПНПУ імені К. Д. Ушинського
  • «Understanding Depression», Harvard Health Publishing
  • «Професійний коуч», International Integral Coaching School
  • Лікування великої депресії, Медичний університет Південної Кароліни
  • «Mindful Sex», Modern Sex Therapy Institutes
  • Комплексна сексуальна освіта, IPPF
  • «Психологічні дослідження, слухняність і етика», OpenLearn
  • «Осмислення проблем психічного здоров’я», OpenLearn
  • «Дослідження депресії», OpenLearn
  • Національна програма сертифікації з харчування, NNCP
Оберіть напрямок
Будь ласка, оберіть, який напрямок вас цікавить
ПсихологіяСексологія
ЧАСТІ
ЗАПИТАННЯ
Фізична особа-підприємець
Сіліванович Каріна Юріївна
Р/р: UA513220010000026008340051608