Тест на дереалізацію: чому світ здається несправжнім

01Як відчувається дереалізація і деперсоналізація

Люди описують це, мабуть, дуже по-різному, але схожими словами: «ніби я в кіно», «ніби між мною і світом плівка», «ніби я робот, який ходить і говорить сам». Бачите ви все чітко, і пам'ять на місці, просто зникає відчуття, що все це по-справжньому відбувається і що відбувається саме з вами.

Деперсоналізація часто зачіпає почуття і тіло. Людина обіймає дитину і буквально нічого не відчуває, їсть улюблену страву і майже не чує смаку. Руки й ноги при цьому здаються легкими чи ніби не своїми, і через це вона лякається ще більше, бо вирішує, що в ній щось «зламалося» і вже не полагодиться.

Короткі епізоди дереалізації хоч раз у житті бувають у дуже багатьох, скажімо, після безсонної ночі, на сильній втомі чи в момент шоку. А от розлад деперсоналізації, коли це тягнеться тижнями і заважає жити, за оглядом досліджень трапляється приблизно в 1-2% людей, тобто теж зовсім не рідкість.

02Звідки береться дереалізація

Найчастіша причина, яку я бачу в роботі, це, власне, тривога. Коли напруги стає забагато, психіка ніби вмикає захисний режим і приглушує все, і світ, і власні почуття, щоб людина пережила цей момент без паніки, тому дереалізація так часто приходить разом з панічними атаками.

«Я боюся, що збожеволію», так зазвичай починається перша розмова, і я розумію, звідки цей страх. Але люди з дереалізацією чудово знають, що світ справжній, їм тільки так здається, і ця критичність сама по собі дуже важлива ознака, яка відрізняє дереалізацію від психозу.

Інші причини, які часто стоять поруч, це, наприклад, хронічна втома і недосип, тривалий стрес, депресія, пережита травма чи насильство. А ще це марихуана та інші речовини, після яких у деяких людей дереалізація починається вперше і потім повертається вже сама. Якщо таке було після речовин, обов'язково скажіть про це психологу чи психіатру.

Буває і замкнене коло: людина вперше відчула дереалізацію, злякалася, почала постійно прислухатися до себе, «а зараз світ справжній?», і від цієї перевірки тривога росте, а разом з нею і дереалізація. Тому сам страх перед станом часто тримає його довше, ніж його початкова причина.

03Як рахується тест на дереалізацію CDS-9

Про кожне з 9 відчуттів у тесті на дереалізацію ви відповідаєте, як часто воно буває, від «ніколи» (0 балів) до «постійно» (4 бали), і скільки триває, від «такого не буває» (0) до «більше тижня» (6). Обидва числа складаються, тому одне відчуття дає до 10 балів, а весь тест від 0 до 90.

Для короткої шкали CDS-9 дослідники запропонували межу в 19 балів: з цього числа і вище вже можна підозрювати розлад деперсоналізації. На шкалі нижче видно, де ця межа, і після тесту ви побачите, де опинився ваш бал.

Окремо тест звертає увагу на дві речі: якщо якесь відчуття триває більше доби і якщо ви відчуваєте його постійно. Навіть при невисокому загальному балі це важливо, тому під результатом з'явиться окрема примітка.

04Дереалізація при тривозі, депресії і ПТСР

Дереалізація взагалі рідко живе сама по собі, тому, крім цього тесту, корисно перевірити і те, що часто стоїть за нею. Якщо вона приходить разом із серцебиттям, нестачею повітря і страхом смерті, пройдіть тест на тривожність GAD-7 або шкалу тривоги Бека, яка добре ловить саме тілесні симптоми.

Якщо поруч з дереалізацією є порожнеча, нічого не хочеться і вже давно нічого не радує, подивіться на тест на депресію PHQ-8. А якщо стан почався після страшної події, аварії, обстрілу чи насильства, пройдіть ще тест на ПТСР PCL-5, бо при посттравматичному розладі дереалізація трапляється дуже часто.

Буває, що людина спершу йде перевіряти зір, тиск і голову, і це правильно, бо тіло треба перевірити в лікаря. Але коли всі аналізи в нормі, а відчуття «я ніби за склом» лишається, варто подивитися в бік тривоги, бо саме вона найчастіше так себе проявляє, особливо в людей, які звикли все тримати в собі і не скаржитися.

05Що робити, коли накриває дереалізація

У момент, коли все стає несправжнім, зазвичай допомагає повернути увагу в тіло і в те, що навколо. Назвіть уголос п'ять речей, які бачите, чотири, яких можете торкнутися, три звуки, і так далі, або потримайте руки під холодною водою, бо сильне просте відчуття ніби «пришиває» вас назад до реальності.

Поза нападом найбільше дає звичайне: висипатися, менше кави й енергетиків, не сидіти ночами в телефоні і не гуглити симптоми по колу, бо кожна страшна стаття тільки підливає тривоги. І спробуйте не перевіряти щохвилини, чи світ уже «нормальний», бо що менше уваги стан отримує, то швидше він слабшає.

Ще одна річ, яка, як не дивно, допомагає, це розповісти про свій стан комусь близькому. Поки дереалізація живе як страшна таємниця, вона здається чимось винятковим і небезпечним. А коли ви вголос кажете «у мене буває, що світ ніби несправжній» і чуєте у відповідь «о, у мене таке було після сесії», стає трохи легше дихати.

Якщо бал 19 і вище, дереалізація триває днями чи заважає працювати і спілкуватися, напишіть мені, бо з психологом цей стан зазвичай вдається розкрутити назад, коли ми знаходимо, яка тривога чи втома за ним стоїть. А якщо додаються безсоння, сильна пригніченість чи думки, що жити не хочеться, зверніться ще й до психіатра, бо іноді потрібні ліки.

06Про методику

Кембриджську шкалу деперсоналізації створили Маурісіо Сьєрра і Херман Беррьос у Кембриджському університеті і опублікували в 2000 році. Повна шкала має 29 пунктів, а коротку версію CDS-9 з дев'яти найпоказовіших пунктів пізніше виділили німецькі дослідники на чолі з Маттіасом Міхалем.

На цій сторінці мій власний переклад з англійської, без копіювання офіційних адаптацій, тому бали можуть трохи відрізнятися від тих, що отримують у дослідженнях. Тест на дереалізацію призначений для самоперевірки, і поставити діагноз може тільки психіатр після розмови з вами.